Сила
ідентичності

Кобзарство виникло у XVI-XVIII столітті і поширилося на всі території, заселені українцями. Кобзарі – це мандрівні співці, що супроводжували свій спів грою на кобзі, бандурі чи лірі.

Кобза, бандура, ліра – народні традиційні інструменти. Бандура була інструментом для незрячих професіоналів, а от на кобзі грали козаки, чумаки, селяни.

До початку 1930-х років бандура була дуже модною і її бажав мати майже кожен. Але потім почалися репресії.

Ті, хто взяли на себе відповідальність відроджувати традиційне кобзарство в Україні, назвалися творчим об’єднанням «Кобзарський цех», адже і в давнину кобзарі об’єднувалися в цехи, або ж – гільдію чи братство. Нині «Кобзарський цех» діє по всій Україні.

Братчик «Кобзарського цеху» режисер Олесь Санін ініціював внесення явища кобзарства до переліку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Кобзарі і бандуристи мають й інші спільноти. Наприклад, серед тих, хто грає на академічній бандурі, діє «Майстерня вправних бандуристів», «Спілка кобзарів». А «Кобзарський цех» об’єднує тих, хто грає на кобзі чи бандурі традиційній або ж старосвітській.

Традиційне кобзарство передбачає навчання три роки, складання народного іспиту. Треба кобзарювати на вулиці, біля церков, на ярмарках.

На старосвітській бандурі грають в основному арфоподібним способом, коли кожна окрема струна – це окрема нота. А на кобзі  –  лютнеподібним, коли на грифі є лади і на одній струні можна затискати різні ноти – як при грі на гітарі.

Традиційна бандура має близько 20 струн, її вага – орієнтовно 2 кілограми. Кобза ж іще менша від бандури, має 12 струн. А от концертна бандура – більш сучасний інструмент – важить близько 8 кілограмів. Має від 55 до 65 струн, її внутрішня конструкція наближена до конструкції фортепіано.

Нині у лавах ЗСУ воюють і академічні бандуристи, і традиційні кобзарі, і лірники.