Сила
ідентичності

Кобзарство виникло у XVI-XVIII столітті і поширилося на всі території, заселені українцями. Кобзарі – це мандрівні співці, що супроводжували свій спів грою на кобзі, бандурі чи лірі.

Кобза, бандура, ліра – народні традиційні інструменти. Бандура була інструментом для незрячих професіоналів, а от на кобзі грали козаки, чумаки, селяни.

До початку 1930-х років бандура була дуже модною і її бажав мати майже кожен. Але потім почалися репресії.

Ті, хто взяли на себе відповідальність відроджувати традиційне кобзарство в Україні, назвалися творчим об’єднанням «Кобзарський цех», адже і в давнину кобзарі об’єднувалися в цехи, або ж – гільдію чи братство. Нині «Кобзарський цех» діє по всій Україні.

Братчик «Кобзарського цеху» режисер Олесь Санін ініціював внесення явища кобзарства до переліку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, сподіваючись таким чином зберегти традицію старосвітського кобзарства. Спільнота очікує, що в серпні рішення мало б бути затверджене.

Кобзарі і бандуристи мають й інші спільноти. Наприклад, серед тих, хто грає на академічній бандурі, діє «Майстерня вправних бандуристів», «Спілка кобзарів». А «Кобзарський цех» об’єднує тих, хто грає на кобзі чи бандурі традиційній або ж старосвітській.

Традиційне кобзарство передбачає навчання три роки, складання народного іспиту. Треба кобзарювати на вулиці, біля церков, на ярмарках.

На старосвітській бандурі грають в основному арфоподібним способом, коли кожна окрема струна – це окрема нота. А на кобзі  –  лютнеподібним, коли на грифі є лади і на одній струні можна затискати різні ноти – як при грі на гітарі.

Традиційна бандура має близько 20 струн, її вага – орієнтовно 2 кілограми. Кобза ж іще менша від бандури, має 12 струн. А от концертна бандура – більш сучасний інструмент – важить близько 8 кілограмів. Має від 55 до 65 струн, її внутрішня конструкція наближена до конструкції фортепіано.

Нині у лавах ЗСУ воюють і академічні бандуристи, і традиційні кобзарі, і лірники.